Головні ризики українського АПК у 2013 році

Що спільного в українського сільського господарства і «Титаніка»

Одна з причин краху "Титаніка" - на борту не використовувалися біноклі для тих, хто дивиться вперед. У команди просто не було ключа від сейфа з оптикою. Ключ забрав один з помічників капітана, списаний на берег ще до відплиття.

Ця історія нагадує мені те, що відбувається зараз в українському аграрному секторі. За кілька років вітчизняний агробізнес з погано сфабрикованого човни перетворився на сучасний корабель - це факт.

Ми вирушаємо в плавання в досить туманний 2013 р., на жаль, без чіткого розуміння маршруту і точно не знаючи, де ключі від сейфу з біноклями. А з туману на нас насуваються айсберги. Головне питання тепер - куди галузь буде рухатися далі.

У загальних рисах вони виглядають так.

Мінімальна державна підтримка. Держбюджет на 2013 р. - найжорсткіший щодо АПК за останні сім років. На фінансування однієї з основних програм для сільгоспвиробників - підтримки заходів в агропромисловому комплексі - поточного року закладено 96,8 млн. грн. проти 1,01 млрд грн. у 2012 р. Окреме питання - яка частина з цієї і без того мізерної суми дійде до адресата.

Постійні податкові нововведення. Український законодавець часто підносить сюрпризи. Про останню новацію галузь дізналася напередодні нового року, із закону «Про державний бюджет України на 2013 р.». Цим документом встановлено, що кошти, отримані від сплати 1,5%-го збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства, зараховуються до загального фонду бюджету, а не до спеціального. В результаті, куди підуть ці кошти, прогнозувати складно. Ясно одне - до галузевиків ці гроші можуть не повернутися. Однак і це не межа. Зараз серйозно обговорюється можливість повної ревізії податкових стимулів для АПК.

Проблеми з інфраструктурою і логістикою. Обсяг середнього врожаю в Україні збільшується. Але ця динаміка не підкріплена адекватним розвитком інфраструктури. Яскравий приклад - дефіцит вагонів для перевезення зерна у держмонополіста. Минулої осені на піку експорту заявки зернотрейдерів виконувалися тільки на 50% і то - з натяжкою. Очевидно, що 8500 зерновозів, якими володіє «Укрзалізниця», давно не вистачає для українського агроринку, але чіткого плану вирішення проблеми, як і раніше, немає.

Невідрегульовані земельні відносини. Реєстрація договорів оренди сільгоспземлі часто переростає в проблему через слабке оснащення та нестачу кадрів у територіальних органах земельних ресурсів. Після того, як з 1 січня ці функції передали Реєстраційній службі Мін'юсту, ніхто не може уявити, як буде проводитися реєстрація. Багато компаній побоюються зупинки процесу на декілька тижнів або місяців.

Окрема проблема - проекти землеустрою, обов'язкові для всіх фермерів, які оброблюють понад 100 га. Сам по собі порядок створення таких проектів досить заплутаний і, крім іншого, часто виникають складнощі на етапі їх погодження з місцевими органами влади. Але головне питання - який сенс розробляти проект на 5-7 років при договорі оренди землі на 3-4 роки? На нього ніхто не може відповісти.

Дорогі кредити. Високі банківські процентні ставки - від 20% - роблять це джерело фінансування номінальним. У 2013 р., враховуючи мінімальну підтримку галузі з боку держави, відсутність альтернативи залучення коштів буде особливо відчутною.

Якщо додати до всього цього погодні, цінові та політичні ризики, від яких Україні точно не піти, стає зрозуміло: без бінокля у вигляді чіткої та зрозумілої стратегії розвитку АПК щонайменше на 7-10 років тим, що дивляться вперед, не обійтися.

Джерело: Forbes.ua