Шляхи підвищення рентабельності виробництва продукції рослинництва

Для більшості фахівців агропромислового комплексу нинішній 2012 виявився надзвичайно складним, в першу чергу щодо погодних умов, які супроводжували процес вирощування сільськогосподарських культур. Найбільший спад зернового виробництва спостерігався в степовому регіоні, характерною кліматичною особливістю якого є його посушливість. Вперше за останні 9 років ми стали свідками такої жорсткої комплексної дії негативних абіотичних (погодних) чинників. Тривала посуха в осінній період не дозволила отримати своєчасні і дружні сходи, морозна і малосніжна погода у другій половині зимового періоду призвела до значного пошкодження і загибелі слаборозвинених рослин озимих, а спекотна і суха погода в весняно-літній період вегетації не дозволила рослинам наростити достатню вегетативну масу , що, безумовно, позначилося на формуванні продуктивності озимих та ярих культур. Разом з тим, очевидно, що не тільки погодні умови стали причиною такого незадовільного результату. Не секрет, що в останні роки з економічних міркувань в умовах сприятливого осіннього періоду і теплої зими в багатьох господарствах з різних причин уже стало правилом порушення вимог технології вирощування сільськогосподарських культур. Тому нинішні погодні умови стали певним індикатором нашої культури землеробства, професіоналізму та вміння вирощувати високі врожаї.

Проблема стабільного та ефективного виробництва достатньої кількості сільськогосподарської продукції набуває все більшої актуальності. При цьому першочергова роль відводиться вирощуванню зернових та олійних культур, які справді є основними в рослинницькій аграрному виробництві. Недостатня ж врожайність їх пояснюється тим, що вирощування сільськогосподарських культур відбувається без чіткого дотримання аграріями науково обгрунтованих технологічних рекомендацій, насамперед це несвоєчасні сортооновлення і сортозміна, незбалансоване мінеральне живлення, недостатнє використання засобів захисту рослин і у меншій мірі несприятливі погодні умови протягом вегетаційного періоду. Всі перераховані вище фактори, згідно з офіційними даними НААН України, є причиною великого розриву між потенційною і фактичною врожайністю сільськогосподарських культур.

Урожайність основних зернових та олійних культур, ц / га

З метою мінімізації своїх основних витрат на проведення комплексу польових робіт сільгоспвиробники змушені скорочувати обсяги закупівлі мінеральних добрив, засобів захисту рослин та паливно-мастильних матеріалів, тобто економити на проведенні деяких або цілого ряду агротехнічних заходів в технології обробітку сільськогосподарських культур. Таким чином, аграрії вже котрий рік намагаються заощадити кошти і одночасно отримати гідний урожай, який можна було б вигідно продати в кінці сезону.

Враховуючи досить високий інтерес аграріїв до теми рентабельності виробництва продукції рослинництва, в цьому матеріалі ми спробуємо виявити можливі шляхи зниження витратного механізму з метою збільшення рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції та проаналізуємо проблему ресурсозбереження в рослинництві.

У процесі вирощування сільськогосподарських культур аграрії країни все частіше стикаються з проблемою своєчасного, якісного та оперативного проведення необхідних технологічних операцій. Особливо гостро аграрії відчувають недолік високопродуктивної енергонасиченої техніки в період сівби та збирання, що, безумовно, відбивається на термінах проведення посівної та збиральної кампанії, рівні та якості врожаю, валових зборів, а також функціонуванні сільськогосподарського ринку України в цілому. Це обумовлено моральним і фізичним старінням існуючої в сільськогосподарських підприємствах техніки. Зрозуміло, що ресурсозбереження немислимо без використання сучасної техніки, насамперед тракторів і комбайнів. Тому було б не зовсім об'єктивно ігнорувати той факт, що далеко не кожен аграрій, особливо дрібний, може придбати великогабаритний трактор чи комбайн. При цьому слід також враховувати, що оновлення парку тракторів тягне за собою необхідність оновлення або модернізації механізмів та обладнання, що з ними агрегатуються, що далеко не дешеве "задоволення". Тому для більш істотної економії в нинішніх умовах «в гаражі» не обійтися без висококваліфікованої допомоги інженера-механіка, бажано з винахідницькими здібностями. У такому випадку поточний і капітальний ремонт, а також обслуговування сільськогосподарської техніки, агрегатів і устаткування можна здійснити з максимальною економією коштів та часу.

Відомо, що ефективне функціонування агропромислового комплексу немислимо без застосування якісного посівного матеріалу, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, використання яких відповідно до науково обгрунтованих рекомендацій з вирощування сприяє підвищенню стійкості культур до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, гарантує ріст урожайності сільськогосподарських культур, а разом з цим і валових зборів якісної рослинницької продукції. Результати багаторічних експериментальних досліджень свідчать, що приріст продуктивності сільськогосподарських культур тільки за рахунок ефективного використання сортових ресурсів становить у озимої пшениці 20-30%, кукурудзи - 30-45%, а сої - 25-40%.

Україна має достатню кількість високопродуктивних районованих сортів і гібридів вітчизняної селекції. Потенціал врожайності нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур вітчизняної селекції досить високий.

Потенціал врожайності нових сортів і гібридів зернових культур вітчизняної селекції та частка займаних ними площ у зерновиробництві України

Культура

Потенційна врожайність, ц / га

Частка площ,%

Культура

Потенційна врожайність, ц / га

Культура

Озима пшениця

90-100

91

Гречка

22-26

100

Озиме жито

70-75

96

Просо

55-60

100

Озимий ячмінь

90-95

96

Горох

55-60

80

Озиме тритикале

85-90

97

Рис

100-110

84

Яровий ячмінь

60-65

85

Кукурудза

110-150

42

Яра пшениця

55-60

81

Сорго

70-80

80

Овес

60-65

72

Соя

35-40

70

 

В Україні створено багато цінних сортів зернових культур, які повністю можуть забезпечити виробництво продовольчим і фуражним зерном, а також пивоварною сировиною. Виробникам всіх форм власності рекомендуються високоінтенсивні, інтенсивні та пластичні сорти, а також гібриди зернових і олійних культур, які мають високий потенціал врожайності та адаптовані до конкретних грунтово-кліматичних умов. Більшість сортів і гібридів при сприятливих умовах здатні забезпечувати достатньо високу врожайність. Але у виробництві, особливо в поганих умовах вирощування, сорти і гібриди сильно знижують продуктивність, що свідчить про неправильний підбір сортових ресурсів.

Науково обгрунтоване співвідношення сортових ресурсів пшениці озимої в різних зонах України

Екотип сорту

Існуюче співвідношення сортів,%

Науково обгрунтоване співвідношення сортів

степ

лісостеп

полісся

степ

лісостеп

полісся

Степовий

56,6

15

5,3

90

30

20

Лісостеповий

32,5

66,5

65,1

10

70

60

Західноєвропейський

10,9

18,5

29,6

0

0

20

 

В останні роки науковими установами створені і зареєстровані нові високопродуктивні сорти та гібриди, які здатні забезпечити стабільно високу врожайність і якість продукції. Отже, для вибору конкретного сорту/гібрида певної культури необхідно максимально використовувати рекомендації регіональних науково-дослідних установ, обласних державних центрів експертизи сортів рослин та сортовипробувальних станцій.

Рекомендовані співвідношення гібридів кукурудзи різних груп стиглості для різних агрокліматичних зон вирощування

Агрокліматична зона

Група стиглості

ранньостигла

середньорання

середньостигла

середньопізня

Полісся

70

30

0

0

Лісостеп

35

55

10

0

Степ (північний)

25

30

30

15

Степ (південний)

30

25

25

20

 

В результаті несвоєчасної сортозміни відзначається істотне зниження врожайності сільськогосподарських культур. Так, через тривале (10-20-річне) використання сорту у виробництві темпи приросту продуктивності зернових культур зменшуються до 1,5-0,8 ц/га в рік, в той час як при 5-річному використанні приріст становить 6, 9 ц/га в рік.

У нинішніх умовах сільськогосподарського виробництва кількість вирощуваних в господарствах культур звужує вибір кращих рекомендованих попередників. Тому виконання всіх завдань обробки грунту повинно здійснюється комплексно і взаємопов'язано, з урахуванням кліматичних та погодних умов, властивостей грунту, біологічних особливостей культури, типу і ступеня засміченості полів, наявності сільськогосподарської техніки та кадрів механізаторів. В умовах все більш посушливого клімату України під зернові колосові та озимий ріпак не рекомендується проводити глибоку обробку грунту з метою недопущення непродуктивних втрат вологи в передпосівний період з верхнього шару грунту. Але кукурудза, соняшник і ярий ріпак позитивно реагують на збільшення глибини основного обробітку грунту.

Зараз ситуація помітно змінюється на користь подальшого скорочення витрат праці і видобувної енергії, зокрема за рахунок введення мінімізації обробітку грунту. Дійсно, зменшення глибини оброблюваного горизонту грунту здатне знизити витрати часу і ПММ. Але найчастіше мінімізація призводить до збільшення обсягів застосування засобів хімізації, що є досить витратним. Тому потрібно більш виважено ставитися до цього питання і пам'ятати, що спонтанне широке впровадження систем нульової обробки грунту під впливом потужної, не завжди професійної і часто небезкорисливої реклами може призводити до значних матеріальних витрат і загострення соціальних проблем.

Часті прояви погодних аномалій, що спостерігаються в останні роки, вимагають підвищення стійкості сільськогосподарських культур шляхом розробки комплексних організаційних заходів до несприятливих явищ природного характеру. Через глобальне потепління в останні роки відбувається підвищення температури повітря, зокрема в осінньо-зимовий період і навесні, що впливає на показники температурного режиму. Тому в технології обробітку сільськогосподарських культур строк сівби має виняткове значення, оскільки закладає основу для оптимального використання потенційної врожайності. Крім клімату, грунтових умов і місця даної культури в сівозміні на строк сівби впливають також наявність техніки та її продуктивність в даному господарстві. Вибір оптимального строку сівби в господарствах є компромісом між всіма факторами. Таким чином, своєчасний і якісний посів є важливою умовою зниження негативного впливу аномальних погодних умов для озимих. У посушливі роки для поліпшення умов зволоження посівного шару грунту та отримання своєчасних сходів потрібно після сівби застосовувати обов'язкове коткування грунту. Що стосується ярих культур, то тут теж спостерігається тенденція до зміщення строків сівби, але, на відміну від озимих, в бік більш ранніх. Тому дуже важливо не упустити терміни початку польових робіт з метою найбільш ефективного використання грунтової вологи, що накопичилася за осінь і зиму.

Вплив строків сівби на продуктивність рослин ярого ячменю і вівса

Термін сівби

Висота рослин, см

Довжина колоса (волоті), см

Зерен в колосі (волоті), шт.

Маса 1000 зерен, г

Урожайність, ц/га

Ячмінь

Оптимальний

74,0

7,0

18,1

48,8

39,3

Через 5 діб

70,3

6,4

17,3

46,2

35,9

Через 10 діб

68,3

5,8

16,9

44,8

31,1

Через 15 діб

65,1

5,2

15,6

43,8

25,1

Овес

Оптимальний

72,6

15,0

55,4

28,5

34,3

Через 5 діб

69,9

14,1

50,5

27,8

32,2

Через 10 діб

66,4

13,4

47,3

27,7

29,2

Через 15 діб

64,2

12,6

43,1

27,5

26,4

 

Широке застосування добрив в рослинництві є одним з найбільш ефективних засобів підвищення ефективності рослинництва. Беручи до уваги недостатній рівень розвитку тваринництва, що унеможливлює отримання та застосування необхідної кількості органічних добрив, одним із реальних шляхів залишається використання сидеральних культур і мінеральних добрив. Висівання сидератів в післязбиральний період дає можливість до часу їх осіннього забивання в грунт заощадити до 150-200 кг/га д.р. мінеральних добрив. Однак практика ведення сільськогосподарського виробництва свідчить про недостатньо широке використання в рослинництві культур на зелене добриво. Тому основним джерелом надходження макро-і мікроелементів у грунт і рослини, як і раніше залишається застосування мінеральних добрив. Норми добрив необхідно коригувати залежно від агрохімічного стану грунту та можливостей господарства. Особливо важливо при цьому встановлювати необхідні дози внесення мінеральних добрив під запланований урожай, враховуючи винос NPK, а також спосіб збирання врожаю - із залишенням або відчуженням побічної продукції, яка також є важливим джерелом повернення елементів живлення в грунт. Мікродобрива і регулятори росту рослин є важливою складовою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Ефективність застосування мікродобрив та регуляторів росту залежить від механізму їх дії, часу використання і, найголовніше, забезпеченості грунту основними елементами мінерального живлення (азотом, фосфором і калієм). Але оскільки статистичні дані свідчать про недостатні обсяги внесення мінеральних добрив, то використання мікродобрив та регуляторів росту рослин (нерідко в якості альтернативи дорогим мінеральним добривам) не сприяє підвищенню продуктивності сільськогосподарських культур. Важливим чинником підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив є оптимальний вибір їх асортименту. Вибір добрив повинен полягати у визначенні такої форми, застосування якої обійдеться дешевше в порівнянні з іншими і при цьому забезпечить отримання максимального приросту врожаю.

З метою зменшення витрат на застосування ЗЗР доцільно проводити систематичне обстеження посівів, практикувати крайові обробки посівів і тільки при необхідності - обприскування тих посівів, які є осередками сверхпорогового поширення шкідників і хвороб. Через недосконалість законодавства в Україну ввозиться багато пестицидів невідомих виробників, застосування яких може спровокувати від нульового ефекту на полі, повторних обробок, втрачених грошей до негативного фітотоксичної впливу на культуру, загиблих посівів і значних недоотриманих доходів. Відомо, що в структурі витрат господарства найбільшу частку за розміром займають витрати на мінеральні добрива, ПММ, заробітну плату і тільки потім - засоби захисту рослин. Тому завжди є ризик витратити набагато більше на добрива, ПММ та насіння, а потім заощадити на ЗЗР, застосувати підробку - і втратити врожай. Зазвичай витрати на повноцінний захист зернових культур складають близько 10% собівартості, тоді як рівень збереженого врожаю перевищує 30%.

Для прискорення дозрівання рослин соняшнику, особливо пізніх строків сівби, і зниження шкідливості хвороб значну частину посівів доводиться обробляти десикантами. Найбільш швидко підсушує рослини реглон, а повільніше - раундап і баста, тому першим десикантом треба обробляти посіви за 5-7, а іншим - за 10-14 діб до збирання. Десикацію також можна успішно проводити сумішшю реглона (1 л/га) та аміачної селітри (10 кг/га), що сприяє значній економії коштів.

До термінів і способів збирання сільськогосподарських культур необхідно підходити більш ретельно. Посіви колосових культур, зерно з яких планують використовувати на продовольчі чи фуражні цілі, доцільно прибирати, починаючи з фази воскової стиглості. Затягування строків збирання і використання несправної техніки призводять до значних втрат врожаю. Прибирання повинно проводитися в найкоротші терміни з високою якістю виконання всіх робіт для запобігання втрат і збереження всієї вирощеної продукції. Збирання зернових культур з найменшими затратами праці і засобів, з високою якістю і в стислі терміни можливо тільки при раціональному поєднанні роздільного способу і прямого комбайнування. Ці способи ні в якому разі не можна протиставляти один одному, оскільки кожний з них має свої переваги і недоліки. Тому в процесі планування збиральних робіт необхідно чітке обгрунтування співвідношення обсягів прибиральних робіт прямим і роздільним способами. Разом з тим, для збереження якісних показників зерна необхідно дотримуватися високих темпів збирання, очищення та його досушування до базисних кондицій. Необхідно також здійснювати постійний контроль умов зберігання рослинницької продукції, щоб не допустити зниження показників якості, що безпосередньо впливають на ціну реалізації.

Слід зазначити, що подальше зростання врожайності і валових зборів сільськогосподарських культур можливе лише за умови інтенсифікації галузі та раціонального використання поточних матеріально-технічних засобів і ресурсів. Для аналізу економіки виробництва сільськогосподарської продукції слід розглянути основні складові ефективності, а саме - врожайність, виробничі витрати і рівень рентабельності виробництва. Дані свідчать, що в умовах 2012 року найбільш рентабельним був обробіток соняшнику, кукурудзи та ріпаку. Найменш ефективним було вирощування ярих колосових культур.

Економічна ефективність вирощування сільськогосподарських культур у 2012 році

Культура (вид продукції)

Урожайність, т/га

Ціна реалізації 1 тонни, грн.

Вартість продукції з 1 га, грн.

Виробничі витрати, грн/га

Прибуток з 1 га, грн.

Рентабельність,%

Пшениця озима (зерно 3 класу)

3,0

1860

5580

4587

993

21,6

Ячмінь яровий (зерно фуражне)

1,5

1850

2775

2606

169

6,5

Кукурудза (зерно фуражне)

3,5

1730

6055

3946

2109

53,4

Соняшник (насіння)

1,9

4150

7885

3582

4303

120,1

Ріпак (насіння)

1,5

4350

6525

4755

1770

37,2

 

Аналізуючи дані, наведені в таблиці, слід зазначити, що в умовах 2012 відзначено значне зниження врожайності сільськогосподарських культур, що було наслідком сформованих несприятливих погодних умов на значній частині території України. Це, безперечно, вплинуло на формування показника рентабельності, який значно змінився в порівнянні з минулим роком.

Порівнюючи результати найважливішого показника економічної ефективності - рентабельності вирощування основних сільськогосподарських культур за 2 роки, слід відзначити суттєве його зниження в нинішньому році в порівнянні з минулим. Як вже зазначалося раніше, це пояснюється істотним зменшенням урожайності ярих культур, найбільш постраждалих від комплексної дії несприятливих погодних умов протягом вегетації. Так, рентабельність вирощування ячменю ярого в нинішньому році в порівнянні з 2011 р. зменшилася на 12,8%, ріпаку - на 17,7%, а кукурудзи - на 31%. Незважаючи на те, що розрахункова врожайність озимої пшениці в 2012 р. залишилася на рівні минулого року - 3 т/га, рівень рентабельності хоч і незначно, але все ж знизився - на 6,6%. Така ситуація пояснюється подорожчанням окремих складових елементів в структурі витрат, які не були компенсовані збільшенням цін реалізації вирощеної продукції до 1860 грн/т зерна озимої пшениці. В цілому ж, слід зазначити, що в кінці серпня 2012 вартість тонни зерна/насіння соняшнику зросла в порівнянні з аналогічним періодом минулого року в середньому на 75 грн., Озимої пшениці - на 90 грн., Кукурудзи - на 140 грн., а ячменю і ріпаку - на 200 і 230 грн. відповідно.

Найбільш цікава ситуація в нинішньому році склалася з вирощуванням соняшнику. У зв'язку з тривалим пересіву загиблих озимих, а незабаром і деяких ярих (в тому числі і пересіяних) аграрії сіяли соняшник аж до липня. Отже, було багато різновікових рослин, які, незважаючи на сформовані посушливі умови, в різній мірі використовували літні опади. Тому рівень сформованої врожайності сильно варіював, але все ж забезпечив високу економічну ефективність вирощування соняшнику. При цьому рентабельність склала 120,1%, перевищивши торішній показник на 5,4%.

Щоб виявити причину щорічного варіювання показника рентабельності виробництва продукції рослинництва, а значить, і економічної ефективності, варто розглянути структуру матеріальних витрат, які традиційно входять у собівартість. Протягом останніх 6 років частка витрат на запасні частини, ремонт і будівельні матеріали для ремонту варіювала від 9 до 12%; насіння і посадковий матеріал - від 18 до 20%; оплата послуг і робіт, виконаних іншими організаціями, та інші матеріальні витрати - 17 -23%, мінеральні добрива - 19-26%; нафтопродукти - від 20 до 28%. Найбільша ж частка в структурі матеріальних витрат (40-54%) припадає на мінеральні добрива та нафтопродукти. В результаті істотного подорожчання всіх складових елементів собівартості, насамперед витрат на мінеральні добрива і ПММ на тлі невисоких цін на реалізацію готової продукції, а також внаслідок диспаритету цін сільськогосподарські підприємства різних форм власності іноді навіть зазнають збитків. Незважаючи на те, що досить прибутковим залишається вирощування соняшнику, ріпаку, пшениці та кукурудзи, все ж росте з кожним роком збитковість вирощування окремих сільськогосподарських культур, що зменшує прибутковість галузі. Тому якщо подібна тенденція в ціноутворенні складових сільськогосподарського виробництва рослинницького напряму - з одного боку і готової зернової продукції - з іншого, буде збережена, то це буде означати, що аграріям, швидше за все, доведеться ще більше економити на застосуванні витратних, хоча і досить ефективних елементів технології (високоякісні сорти та гібриди, добрива, засоби захисту рослин) і покладатися (як і в недалекому минулому) лише на удачу і природну родючість українських чорноземів.

Тому на основі аналізу вищевикладеного матеріалу необхідно зазначити, що глибокий аналіз і зважений підхід до раціонального застосування окремих агротехнічних прийомів буде сприяти підвищенню стійкості культур до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, стабілізації обсягів виробництва та якості сільськогосподарської продукції, а, отже, і підвищенню економічної ефективності. При цьому важливо відзначити наступне:

- Особливістю кліматичних умов України, особливо степової зони, є досить велика мінливість і нестійкість елементів погоди, що при вирішенні певних технологічних проблем завжди вимагає від агрономічної служби високого рівня знань, аналітичних здібностей і творчого підходу;

- Головною причиною низької врожайності сільськогосподарських культур в Україні є те, що вирощування здійснюється без чіткого дотримання аграріями науково обгрунтованих технологічних рекомендацій;

- Зміна кліматичних умов ще більше посилює необхідність коригування строків сівби, що взагалі не потребує ніяких додаткових витрат, потрібна тільки технологічна дисципліна. Проблему строків сівби потрібно вирішувати невідкладно, що дозволить значно збільшити врожайність і якість рослинницької продукції;

- Говорити про збільшення кількості нової сільгосптехніки на сільськогосподарських підприємствах не доводиться. Але модернізація, переоснащення та використання останніх розробок для ремонту та обслуговування існуючої сільськогосподарської техніки, агрегатів і механізмів, безперечно, буде сприяти підвищенню ефективності і довговічності її використання;

- Необхідно прискорити впровадження у виробництво порівняно недорогих і якісних вітчизняних сортів і гібридів нового покоління (мають цінні господарські властивості та ознаки), які найбільш адаптовані до агроекологічних умов вирощування;

- Слід використовувати науково обгрунтоване чергування вирощуваних культур і застосовувати диференційовану систему обробітку грунту на підставі біологічних особливостей сільськогосподарських культур;

- Мінеральні добрива слід використовувати, в першу чергу, під пріоритетні культури. Дози добрив оптимізувати залежно від біологічних особливостей вирощуваних культур та наявності елементів живлення в грунті. Перспективним є перехід на застосування рідких азотних добрив, окупність яких значно вища;

- В системі захисту рослин слід використовувати тільки оригінальні препарати. Пестициди застосовувати тільки при досягненні чисельності шкідливих організмів вище економічних порогів шкодочинності в залежності від видового складу збудників хвороб, бур'янів і шкідників. Використовувати крайові обробки посівів або тільки в осередках сверхпороговое поширення шкідливих об'єктів, чергуючи застосування різних видів пестицидів у часі. Практикувати спільне застосування пестицидів, а також синергетичних сумішей з іншими біологічно активними речовинами;

- Проводити своєчасне прибирання, виконуючи його якісно і в найкоротші терміни. Належні умови зберігання рослинницької продукції сприятимуть збереженню показників якості вирощеного врожаю та цін реалізації.

Таким чином, стабілізувати або навіть підвищити врожайність вирощуваних сільськогосподарських культур в нинішніх умовах господарювання дійсно можна, але за умови оптимізації та чіткого слідування основним агротехнічним прийомам, на які ми звернули особливу увагу в даній статті. Найменш витратні з них - це дотримання оптимальних строків сівби, компенсація тих елементів мінерального живлення, які знаходяться в мінімумі, превентивні заходи контролю фітосанітарного стану, своєчасне прибирання та ін. Враховуючи все вищевикладене, а також глибокий аналіз і зважений підхід до найбільш витратних елементів технології обробітку зернових і олійних культур сприятимуть підвищенню стійкості останніх до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, істотної економії коштів і матеріально-технічних ресурсів, збільшенню обсягів виробництва та якості сільськогосподарської продукції, а значить, прибутковості і рентабельності виробництва.

 

Джерело: АПК-Інформ